The Furtwerk Diaries // Фуртверкский Дневник. Часть первая.

In the middle of nothing you can say anything you want, посему даже не буду объяснять, откуда у блога появился еще один автор, со стилем настолько похожим на основного.

Все события и герои вымышлены. Любые совпадения с реально существующими личностями, городами, медикаментами, учреждениями здравоохранения Тюмени и т.п. совершенно случайны.


Continue reading “The Furtwerk Diaries // Фуртверкский Дневник. Часть первая.”

Развернутые итоги 2015 – 1.

Аніяких думок
не лишилось в моїй голові
наприкінці року!

(Басьо)

Пользуясь тем, что я дома, и что у меня есть доступ ко всем моим дневникам и папочкам с билетиками-рекламками-письмами-чеками, а так же тем, что фотографии с 2015 в сохранности:

2015 был встречен в маленьком смт. Киевской области, в однокомнатной квартирке третьего этажа бывшего студенческого общежития. Городок, с которым связано много хороших и плохих но однозначно сильных воспоминаний. Городок, где пересекаются все провода, связи и дороги, метафизическая черная дыра, мифическое место с невероятной внутренней энергетикой.

Подвинь гирлянду на полфазы вправо

Зимняя поездка по Украине. Укрзалізниця, хостелы, автостоп, стихийные знакомства, теплая погода, странные места ночевок и полное отсутствие планов.

— Коли наступний автобус на Тернопіль?
— Щойно від’їхав, буде через дві години.
— А що зараз відправляється?
—  На Луцьк через три хвилини.
— Дайте два квитка на Луцьк, будь ласка.

Знакомства,разговоры с людьми.

— Кожен українець має знати одну молитву та одну коляду. Я вам зараз заспіваю одну. (Співає.) І сьогодні Водохреща, обов’язково доторкніться до води та умийтесь, та помоліться. Будь яку воду, навіть з-під крану. Бо на Водохреща вся вода свята.

Continue reading “Развернутые итоги 2015 – 1.”

Підсумки 2015 року.

Вчетверте. Все ж таки, залишається однією з моїх улюблених традицій.

Now playing: Ноль – Человек и кошка; Miles Davis – Flamenco Sketches.

Досягнення року: “И предал я сердце мое тому, чтобы исследовать и испытать мудростью все, что делается под солнцем”. Я не знав, що в мені може бути стільки open-mindedness та небажання судити людей навколо.
Подія року: Переїзд в далеку країну з дивними людьми
Настрій року: Минулого року це було “после меня хоть потоп”, цього — воно ж, тільки у масштабах, які я не вважав можливими взагалі рік тому. +  Самоаналіз, рефлексія, дереалізація, пустота. + Братбратанбратішка.
Зустріч року: Мій сивий друг вечірній.
Геморой року: Сам я собі стабільно створюю більше проблем ніж будь-хто зовні
Країна року: Україна.
Місто року: Мерзбург, хоча я його і не сильно люблю.
Слово року: Сюрреальність
Подорож року: Зима 2015. Нічого мене не змінило більше тої подорожі.
Веб-сервіс року: Quora!
Колір року: всі теплі відтінки
Запах року: Ароматичних паличок, Dhoop’a, моєї воскової свічки.
Новина року: “Sehr geehrte xxx, yyy, zzz, wir freuen uns Ihnen mitteilen zu können, dass Sie die Prüfung bestanden haben und wir Sie zum Studium an unsere Hochschule einladen möchten.”
Книга року: Екклезіаст
Фільм року: Dead Man + The Seventh Seal
Пісня року: Händel – “Sarabande”
Жах року: Війна та те, що мені стало комфортно не спілкуватися з багатьма людьми з Росією. Це не норма.
Заклад року: Столовка сьомого корпусу НТУУ “КПІ”, Ярославна на Золотих Воротах.
Напій року: Чай — це вічне, цього року – з доданням .. всього. І, окремою позицією, вино.
Їжа року: Паста
Транспорт року: Машини, які розвозять хліб по маленьких селах навколо Батурина о четвертій годині ранку, і Укрзалізниця.
Бренд року:  Навіть якось соромно згадувати Коблево
Антилюдина року: В конкретно моєму житті тримає свої позиції стабільно та сама людина. ВВП і т.п. як минулого року — суєта суєт і до /мого/ року стосунку не має.
Мрія  на наступний рік:  Працювати над собою, своїми знаннями та розвитком своєї особистості як норма і база, а не лише коли відчуття вини мене заставить. О, і ще, точно, прибрати вину з мого життя.

Побажання собі на 2013 2014 2015 2016 рік: Прибрати достатньо фільтрів, блоків, туманностей в моїй голові, щоб повернутися до тих рівнів, які вважаю істинно моїми. Розвиватися як особистість темпами десь так 5-6 років тому. Звільнити весь потенціал та неймовірні ресурси, які є у мене всередині, і які показуються лише періодично при правильніх фазах Місяця та багатьох інших співпадіннях, або хоча б навчитися довільним чином отримувати доступ до тих  ресурсів, коли вони мені потрібні. Жити так, щоб відчуття вини про те, що я нічого не роблю, хоча міг би, відпустило. Мати більший attention span та більше сили волі, і взагалі краще себе контролювати, а не як зараз. Пити зі своїми демонами чай, і бути з ними в таких стосунках, щоб я міг з ними домовлятися про області впливу. Мати чисту совість. Познайомитися зі стимулюючими людьми, і взагалі мати стільки ж екстраординарних та великих людей в М. як я мав/ю в Місті.

Пост номер три

Ночь,  улица,  фонарь,  аптека,
Бессмысленный  и  тусклый  свет.
Живи  еще  хоть  четверть  века  –
Все  будет  так.  Исхода  нет.

Умрешь  –  начнешь  опять  сначала
И  повторится  все,  как  встарь:
Ночь,  ледяная  рябь  канала,
Аптека,  улица,  фонарь.

(Блок)

Святкування нового року офіційно завершилось ще пару годин тому, спати яж ніяк не хочеться.
01/01/13, 4:44:44.
За вікном та сама темна пуста вітряна ніч, ті самі звуки, ті самі дерева, нічого практично не змінилося у світі. Ми у 2013 році, що з того?

Люди створюють собі штучні межі, границі, системи відліку часу, дні тижня, календарі. Час іде так само, незалежно від того як ми його називаємо. The Universe doesn’t care. Згадаємо класичний тиждень, понеділок. День однозначно поганий. Чому? Бо знаю що з ранку понеділок, і я повинен бути незадоволеним, бо понеділок. Суспільство мені нав’язувало це кліше на протязі років.

Чому ми (я) настільки залежні від цих штучних рамок? Міг би нормально прожити день, не знаючи про те, що попереду п’ять днів навчання. І звідки взялася ця ідея взагалі, чому  п’ять днів навчання – негатив?

ВКонтакті мені періодично нагадує про це все. Один з мінусів глобалізації та нею зумовлених контактів між людьми – те, що ми ніби живемо у матриці думок, точок зору, бар’єрів, кліше, лімітів, проблем інших людей, які мають змогу їх (не спеціально?) нав’язувати іншим. Можна згадати відомий принцип психології впливу – “Якщо всі це роблять, це правильно”. Я можу спокійно розпізнавати його там, де він використовується навмисне проти мене. Але моя підсвідомість незастрахована від, наприклад, постів типу “Коли хтось робить мені щось добре, я починаю думати, навіщо це йому, які у нього плани проти мене? Або він просто ненормальний” (фраза з “Циніка”, не пам’ятаю точне формулювання), 100500 лайків. … це тотальний ідіотизм, погана настановка на майбутнє, і взагалі дуже дуже негативне ставлення до людей та низька самооцінка (психологія, принцип проекції – ми бачимо світ як відображення себе). Мені жаль ту людину, що це написала. Якщо це не обдумати, то цей запис запам’ятається, і на рівні підсвідомості буде впливати на моє подальше світосприйняття.

Повернемося до нового року. Станом на останні п’ять годин, на дворі 2013. Всесвіту це, як завжди, сіро. Але не людям і не мені. Новий рік, як і будь-які зміни, навіть штучно створені, це шанс щось змінити.

Я не проснувся б у якийсь понеділок, посеред дня, і РАПТОМ вирішив передивитися себе як людину, створити плани на майбутнє, критично подивитися на світ навколо. Навіщо люди створили свята, як поняття? Зміни, різноманіття. Ми б отупіли якби працювали безперервно, без відліку часу, без якихось ключових етапів.

9ZJm85DyVII

 

Якщо повністю звільнитися від цих структур, і жити як ніби все рівно і неперервно, не ділити час на тиждні, канікули, свята, один з плюсів буде те, що ми житимемо незалежно від проблем інших. З іншої сторони – якщо подумати чесно, я розумію що я не в змозі так жити. Те саме що з релігією – атеїзм означає тотальна віра в “того ідіота у дзеркалі”, розуміння що все залежить від нього, що світ хаотичний та неструктурований.
Тому я агностик-буддист – це слабший варіант, я можу спокійно згадувати такі поняття як карма та добро, коли мені вони потрібні, в той же час не “віддаючи” нічого ніякій вірі. Це як любити тварин, але не бути вегетаріанцем та одягати одежу зроблену з них же, бо це смачно та тепло. Я живу у самообмані та двоемыслии (не хочу думати над перекладом), ситуація мене поки що влаштовує – екзистенціальний кризис це не те, що мені потрібно саме зараз. Можу відкласти ці сумніви в сторону до кращих часів.  FXx_hvZz5d8

Включу.. кгм… дводумковість (..?) знову. Використаю цю штучно створену межу, перехід у новий рік, щоб стати кращою людиною, в той же час вірячи у те, що його не існує. Прекрасно. Люблю бути собою.

На цій позитивній ноті закінчую цю хаотичну купу думок, перечитаю завтра сьогодні вранці більш критичним оком (якщо взагалі перечитаю), здивуюся, як я міг таке написати, не погоджуся з частиною моїх же думок і проведу день думаючи про них.

Now playing: ДДТ – Рождество.

З Новим Роком! :)