Ніч

Динаміка руху по колу, 23, хакери, кофе, вища міра покарання, робота сторонніх сил, Sunlight through the trees in summer // endless masquerading, бАйдУже, шістдесяті, кофе, чай, кофе, ЗНО, кофе, кофе, кінетична енергія, чорнОзЕм, друга ночі, конституція, Дега, подвійні наголоси, дон’т стоп белівін’ – холд он ту зет фіііліііінг, стрітлайт піпл, лівін’ ждаст то файнд емоушн, зелена миля, Computerspione aus Hannover enttarnt, 02:40, Сталінград, E una storia che ha per luogo // Parigi, nell’anno del Signore // 1482, Ренуан, Моне, Тіло у просторі, потік свідомості, кофе, кофе, кофе, кофе, кофе.


Початок віршика про ніч + різні думки

Всі ночі прекрасні, завжди це так було
Вночі усе тихше, усе спокійніше
Пакетиків чаю тим краще, чим більше
Людей з вулиць ніби нічним вітром здуло
До п’ятої ранку сидіти – не спати
Навколо себе відчувати обривки
Думок, фраз, ідей, алегорій, уривки
своїх і чужих снів, і скинути ґрати
Ця музика тиха, ці дивні думки
У голові ясність криштальна та спокій
Як тихий оазиз в пустелі широкій
Скрізь – морок, а біля тебЕ світлячки

Написано позавчора вночі, хочу дописати з чіткішим смислом, зараз розпливчато якось.

Давно сюди не писав (півтора місяці, рекорд), часу бракує, на жаль. Було б непогано доробити цю тему для блогу, в кінці кінців, прибрати кнопочки ВК і :hover для картинок, перемістити меню зліва трошки правіше, додати кнопочки вперед/назад та сторінки, зробити массовий бекап сайту, розібратися з доменом та імейлами, прив’язаними до нього та хостингу.

Взагалі, як для першої Вордпресс-теми, досить непогано – мені, в усякому разі, подобається, що буває нечасто. Передає настрій та атмосферу, які я хотів вкласти в цей мій куточок Інтернету, просто ідеально. In the middle of nothing you can say anything you want. Especially if you have a dark lonely corner of the Internet to feed your thoughts into.

Добра всім, over and out


Вірш: Безсоння

Безсоння

Дванадцята, навколо – сіра ніч
Хтось у селі, наприклад, у Карпатах, ліг на піч
І потихеньку засинає, під мелодії лісів
Вогонь не світить, але гріє, дим осів.
А ще є я, в столиці. Скло, бетон, залізо
Важке повітря, пустота, карнізи
Будинки, провода, картон,
Машини, “лєсніци, квартіри”.
Про всяку “пєрєдєлку міра”
тут уже не думали давно.
Всім на все пофіг.
Свідомість сіра, дивний стан душі
Закритість, хаос, теплий дим, дощі
Це існування, не життя. Вогонь згасав
Можливо, Оруелл, все-таки, був прав.
(с) Я, 08/03/2013

(віршик написався в ніч з 7 по 8 березня, окреме дякую Пастернаку. Можливо колись напишу віршик про тоталітаризм, зомбування, 1984, Систему і так далі)


Private: Початок роману без назви

(орфографічні та лексичні помилки? які орфографічні та лексичні помилки?)

ЧАСТИНА ПЕРША

Все почалося біля під’їзду №2 будинку 14 на вулиці Старі кути, у Києві. Будинок був старим, більш старим ніж більшість старих будинків цієї старої вулиці. За останню сотню років він перетерпів багато змін, його сучасний вигляд був химерним поєднанням всього, через що він пройшов.

По всім чотирьом з половиною поверхам та трьом підвалам можна було прослідкувати, як мінялися епохи та люди, які в різні часи там жили. На стіні, заклеєній шпалерами зі сторінок книги “ОКТЯБРЬСКИЙ  ПЛЕНУМ ЦК КПСС 1964 ГОДА”, можна було бачити постери помаранчевої революції та прапорці БЮТ, рекламу «Столичный банкъ сбереженiй» та графіті “PUNKS NOT DEAD”.

Своїй власниці, напівлегендарній у ціх місцях особі, він здавався майже живим. Хоча формально будинок був підпорядкований ЖРЕО №113 і тільки йому, сам ЖРЕО про нього старався не думати – про протікаючий дах, необхідність капітального ремонту, відсутність документації, прописок,труби часів Миколи ІІ та багато інших проблем, які потребували енергії та грошей, було простіше забути, як і про існування будинку взагалі. Жінка, ровесниця будинку, тримала все у нормальному стані. Що було не важко – будинок прожив через дві війни, двох царів, радянську, фашистську і знову радянську владу, синтезуючи у собі елементи всього цього і стаючи практично невразливим до плину часу.

Жителів було небагато, всіх їх об’єднувало тільки одне – складні життєві обставини, які їх привели до того Богом та ЖРЕОм забутого куточку Всесвіту.

Той ранок починався традиційно. Зазвичай, першим прокидався Кіт. Його називатимемо просто Котом, хоча у будинку його звали по різному – Котом, Муркою (власниця будинку), Енітармоном (професор західної літератури з третього поверху, фанат міфології Блейка), Хе Зе (хакер-програміст з першого підвалу) та “Першим Снігом, що опадає, немов плач мертвих осінніх днів” (місцевий бомж, який, правда, більш полюбляв епітет “Бродячий Поет”). Кіт знаходився у непоганому становищі, бо всі вони його кормили і вважали себе його господарями, і з усіх сил, не дивлячись на матеріальну скруту, старалися “відповідати за тих, кого приручили”.

Він проснувся, позіхнув, повернувся на другий бік та заснув знову. День очікувався непоганий – його котяча інтуїція йому підказувала, що буде сонячний теплий весняний Понеділок.

Але раптом напали інопланетяни.

Він почув дивний шум, встиг відрити ліве око, побачив синювате світло та відчув, як він повільно піднімався з даху. Якщо точніше, він нічого не відчув – просто бачив, як світ, будинок №14, дерева, Бродячий Поет на лавочці та дах опускалися вниз. Потім він відключився.

Незабаром, двері другого під’їзду заскрипіли. Вони теж багато чого говорили про тих, хто жив чи працював там. Надпис “Психоневрологічна лікарня закритого типу” був заклеєний картонкою, на якій “Сімейний психолог – третій поверх” було закреслено, маркером дописано “ГАДАЛКА в 3-м поколении – Карты Таро, вылечу от депрессии, проблем на работе с помощью древних знаний друидов и магии Алтайского Края, решаю любые проблемы, помогаю в личной жизни – 3-й этаж, вторая квартира”. Там же ремонтувалися годинники й взуття та писалися “курсовые/дипломные/диссертации 243-45-23 КРУГЛОСУТОЧНО!”

З дверей вийшов чоловік років сорока, з фіолетовою афро на голові та круглими окулярами. День очікувався непоганий – з тих пір, як лікарня закрилася, мало хто думав про

Але раптом напали інопланетяни.


Магазин Використаних Слів

Ця ніч моя, тільки моя. Без всяких ТОП-10, ідіотських реклам, Боже, я не хочу чути жодної реклами — цієї ночі я забарикадуюсь в радіо і визволю голоси. Так, ви знаєте, ці голоси, вночі, американців, “Зіс іс Беррі Кохен, фром зе Кей Ем Бі” — о другій ночі, серед пустелі, я можу говорити все що спадає на думку.

Потім звонять ті дивні люди, психи, несповна розуму, які тобі розказують найдивніші речі. А ще є завжди той, хто хоче тебе вбити. Був би не проти.

— Доброго дня, хто це?

— Привіт, Беррі.

— Ні, я не Беррі, це сон, голоса, вночі, в Америці…

— Слухай мене уважно, Беррі. Я чув ти питав чому місяць цієї ночі такий яскравий. Я вчений Хьюстонського Університету, вивчаю земну орбіту, сьогодні мені позвонив колега якого я не чув кілька місяців. Він сказав, що Земля перестала крутитися… А Сонце, Сонце поміняло свою орбіту… не знаю чи ти розумієш про що я, Беррі…

— Я тобі ще раз кажу, що я не Беррі. Але ти продовжуй марити, потім дай нам знати.

(далі буде. Це переклад фрагменту реклами концерту декого Маттео Сетті, по сюжету — остання ніч одного діджея в ефірі, звідки я вкрав думку “In the middle of nothing you can say anything you want”, було варто згадати. І в цьому блозі в останній час не вистачало нонсенсу, вирішив це виправити).