Private: Напівхаотичні думки, або Ранок після випускного вечора

Кілька думок за останні сорок годин та маленький аналіз останніх двох років мого життя:

Київ

  1. Київ о п’ятій ранку надзвичайно красивий.
  2. Судячи з ранку 02/06, о п’ятій по Києву гуляють виключно п’яні випускники та одна бабуся
  3. Ближче до шостої просинаються люди, які клеять афіші, і починають клеїти афіші.
  4. Міцна кава з нереальною кількістю цукру в першому відкритому напівларьку-напівкав’ярні робить чудеса, і наступні хвилин десять свідомість буде кришталево чиста, потім знову напівсон
  5. Якщо о п’янадцять хвилин по шостій (відгадайте, хто зараз вчить формули позначення часу для ЗНО) з червоними очима та в костюмі з’явитися біля ларька й попросити кави, гопнікі, які сидять неподалік, будуть на тебе дивитися з цікавістю і співчуттям, сам не знаю чому
  6. Рано-рано вранці кава надзвичайно смачна

Люди

  1. Не кращі і не гірші, ніж я вважав. За два роки, моя думка про жодного з тих, кого я знав і не знав в ліцеї, не помінялася. 
  2. В випускну ніч, люди або стають тими, хто вони є насправді, або ще краще натягують маску і стараються бути такими, якими хочуть, щоб їх всі бачили. Або ж просто забивають на всіх і стають чимось дивним і їм невласивим. Цікаво, чим з цього був я
  3. Екстраверти правлять світом, і саме їх інтереси завжди будуть враховуватися в першу чергу. Той, хто найголосніший, завжди правий. 
  4. Адекватні люди завжди залишаться такими, справжні друзі залишаться справжніми друзями, несправжні друзі залишаться несправжніми друзями, ідіоти залишаться ідіотами. Люди, в своїй суті, не міняються. Ніколи. 
  5. Ідея про те, що останній день треба провести в нічному клубі, серед постійної голосної музики, відсутності місця, де можна тихо поговорити, з діджеєм, обдарованим блискучим відчуттям гумору (“Ета шарік! А ви што падумалі?”), настількі ж ідіотська, як здається на перший погляд
  6. Величезна нелюбов до блєску, показухі та пафосу, яка мені була властива завжди, досягла апогею саме цієї ночі
  7. Поспати дві години, з одинадцятої ранку до першої, – добрий шанс зробити весь наступний день набагато цікавішим
  8. Запам’ятаю людей, з якими вчився два роки, у класичному клубному освітленні, без можливості нормально побачити їх обличчя, поки вони мені кричать щось на вухо

Вчителі

  1. Абсолютно адекватні люди, в основному
  2. Їх відношення до тебе залежить виключно від твого відношення до них
  3. Діляться на дві категорії, ті, хто справді бажає тобі найкращого і робитиме все для цього, навіть якщо тобі це не сподобається і ти це не зразу зрозумієш, і ті, хто живуть від дев’ятої до третьої сорок, і роблять рівно стільки, скільки формально від них потрібно
  4. Перших, на щастя, більше
  5. Другі люблять маскуватися під перших

Школа

  1. Місце, де у більшості випадків видимість якихось дій важливіше самих дій, оцінюють видимість і показуху, а не те, що в середині
  2. Ті, хто справді нормально і неупереджено тебе оцінюють, одиниці, зазвичай це одна з двох крайностей
  3. Місце, де для галочки переводиться нереальна кількість паперу
  4. Місце, Де Тебе Люблять, з цим не можу посперечатися
  5. Місце, де я провів 11 років свого життя, судячи зі сталої тенденції “раніше жили краще”, це були досить легкі 11 років 

Не знаю, звідки в мені стільки сарказму цієї ночі, зазвичай абсолютно мені невластивого. Хоча ні, прекрасно знаю. Перечитую все, ця моя прекрасна неповторна манера закручувати речення, повторятись, ці всі тавтології, не бути мені письменником.


Вірші

Останнє, що зроблю цієї ночі — зберу до купи у напівхронологічному порядку (чим далі, тим раніше написані) всі вірші, коли-небудь написані мною, що є в цифровому вигляді, незалежно від того, дописані вони, чи ні. Судячи з усього, головні три теми моєї творчості: 1) Безсоння 2) Точні науки 3) Якісь переклади чи хайку.

Безсонниця – 2, початок

Ночью все тихо, нет людей

Лишь души одиноких странников, покинутых Морфеем,

Бродят по Сети, ее темных уголках,

Вдали от освещенных улиц и аллей

Початок віршика про ніч

Всі ночі прекрасні, завжди це так було

Вночі усе тихше, усе спокійніше

Пакетиків чаю тим краще, чим більше

Людей з вулиць ніби нічним вітром здуло

До п’ятої ранку сидіти – не спати

Навколо себе відчувати обривки

Думок, фраз, ідей, алегорій, уривки

своїх і чужих снів, і скинути ґрати

Ця музика тиха, ці дивні думки

У голові ясність криштальна та спокій

Як тихий оазиз в пустелі широкій

Скрізь – морок, а біля тебЕ світлячки

Безсоння

Дванадцята, навколо – сіра ніч

Хтось у селі, наприклад, у Карпатах, ліг на піч

І потихеньку засинає, під мелодії лісів

Вогонь не світить, але гріє, дим осів.

А ще є я, в столиці. Скло, бетон, залізо

Важке повітря, пустота, карнізи

Будинки, провода, картон,

Машини, “лєсніци, квартіри”.

Про всяку “пєрєдєлку міра”

тут уже не думали давно.

Всім на все пофіг.

Свідомість сіра, дивний стан душі

Закритість, хаос, теплий дим, дощі

Це існування, не життя. Вогонь згасав

Можливо, Оруелл, все-таки, був прав.

Переклад “Февраль” Пастернака англійською

February. Get ink, start crying!

Start crying over february

The dirt, as loud as rumbling thunder

Burns in the blackness of the spring.

Hire a buggy, for six grivnas,

Ride through the church bells, city streets

Find yourself where the rain drops louder

Louder than ink, louder than tears

Where, like black pears, burnt down to charcoal

Thousands of rooks drop from the trees

to ground, and fill your eyes and feelings

With deep dry sadness, empty pleas

Where on the ground you see thawed patches

The wind is filled with empty screams

And the more randomly the better

Those cried-out poems your heart streams.

Кінець останньої півпари фізики

“Это были последние минуты пары физики. …”

Хайку:

Сижу, пытаюсь

Не заснуть, это сложно

Урок физики.

Пастернак:

Урок, конспекты, книги, ручка

Сижу, пытаюсь не заснуть

Мое сознание, как тучка

Не спит и пишет эту муть.

**Маяковский:

**

Граждане! Не Спите!

Учите

Физику

Это ваш

Долг

Стране

и

Правительству.

Есенин:

Ветер веет с юга

И луна взошла

Физика, родная!

Ты ко мне пришла!

Ты же в моих мыслях

И ночью, и днем

Твоего конца мы

С нетерпеньем ждем!

Пушкин (почти):

Звонок, вот чудное мгновенье!

Конец урока, темноты

Нет, показалось – то виденье

пойду повешусь.

Друга ночі, безсонниця

Настала весна,

квітами-перлами не закосичена

І взагалі якась сумна

Складна

Останняя шкільна весна

Все сприймається по іншому

Без ідеалізму, мрій

Все одночасно і простіше і складніше ніж здавалось

Рік тому

У березні

Наступні пару місяців, маса слів

Риторики, ванілі та води

Буде сказано про це.

З мене

Досить цього верлібру.

Дуже кривий переклад Омара Хаяма

Багато я думав про наше життя

Споглядав я роками все – зІрки й сміття

Але знаю я те, що нічого не знаю –

Останняя з істин, що осягнув я

О панно алгебро

О панно алгебро, о панно

Я сам, соломка, чай.

Завжди я вас, завжди любив – нехай

не так вже самовідданно і щиро.

Може любив? Давно, це ще коли

її було одна єдина пара в тиждень

О алгебро, ти мене вибачай.

Сижу ВК один. Я сам, соломка, чай.

… такие полу-безумные бредни приходят только ночью, делая… отгадайте что.

Хайку

Повящаятся ИАРам (матем, физика, укр. мов), СИАРам, алгебре, геометрии, МАНу и всему остальному что надо было бы начать делать сегодня. Хотя настроение больше подходит для творения хайку.

Сижу, страдаю

Я фигней, пишу хайку

Перед экраном

(Гамоцкий Сергей, 13/01/2013)


ЗНО

ФІЗИКА, 2 теми / поділка (20 поділок):

[▒▒▒▒▒▒░░░░░░░░░░░░░░] [~30%]

МАТЕМ:

[▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒░░░░] [~85%]

УКР.МОВ:

[▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒▒░░░░] [~80%]

УКР.ЛІТ:

[▒▒▒▒▒▒▒▒░░░░░░░░░░░░] [~45%]

20/06. Написавши три ЗНО з чотирьох і згадавши про цю табличку, офіційно і формально забиваю на неї. Звеху — стан на 12/05, його і збережемо для історії.


Ніч

Динаміка руху по колу, 23, хакери, кофе, вища міра покарання, робота сторонніх сил, Sunlight through the trees in summer // endless masquerading, бАйдУже, шістдесяті, кофе, чай, кофе, ЗНО, кофе, кофе, кінетична енергія, чорнОзЕм, друга ночі, конституція, Дега, подвійні наголоси, дон’т стоп белівін’ – холд он ту зет фіііліііінг, стрітлайт піпл, лівін’ ждаст то файнд емоушн, зелена миля, Computerspione aus Hannover enttarnt, 02:40, Сталінград, E una storia che ha per luogo // Parigi, nell’anno del Signore // 1482, Ренуан, Моне, Тіло у просторі, потік свідомості, кофе, кофе, кофе, кофе, кофе.


Початок віршика про ніч + різні думки

Всі ночі прекрасні, завжди це так було
Вночі усе тихше, усе спокійніше
Пакетиків чаю тим краще, чим більше
Людей з вулиць ніби нічним вітром здуло
До п’ятої ранку сидіти – не спати
Навколо себе відчувати обривки
Думок, фраз, ідей, алегорій, уривки
своїх і чужих снів, і скинути ґрати
Ця музика тиха, ці дивні думки
У голові ясність криштальна та спокій
Як тихий оазиз в пустелі широкій
Скрізь – морок, а біля тебЕ світлячки

Написано позавчора вночі, хочу дописати з чіткішим смислом, зараз розпливчато якось.

Давно сюди не писав (півтора місяці, рекорд), часу бракує, на жаль. Було б непогано доробити цю тему для блогу, в кінці кінців, прибрати кнопочки ВК і :hover для картинок, перемістити меню зліва трошки правіше, додати кнопочки вперед/назад та сторінки, зробити массовий бекап сайту, розібратися з доменом та імейлами, прив’язаними до нього та хостингу.

Взагалі, як для першої Вордпресс-теми, досить непогано – мені, в усякому разі, подобається, що буває нечасто. Передає настрій та атмосферу, які я хотів вкласти в цей мій куточок Інтернету, просто ідеально. In the middle of nothing you can say anything you want. Especially if you have a dark lonely corner of the Internet to feed your thoughts into.

Добра всім, over and out