Початок віршика про ніч + різні думки

Всі ночі прекрасні, завжди це так було
Вночі усе тихше, усе спокійніше
Пакетиків чаю тим краще, чим більше
Людей з вулиць ніби нічним вітром здуло

До п’ятої ранку сидіти – не спати
Навколо себе відчувати обривки
Думок, фраз, ідей, алегорій, уривки
своїх і чужих снів, і скинути ґрати

Ця музика тиха, ці дивні думки
У голові ясність криштальна та спокій
Як тихий оазиз в пустелі широкій
Скрізь – морок, а біля тебЕ світлячки

Написано позавчора вночі, хочу дописати з чіткішим смислом, зараз розпливчато якось.

Давно сюди не писав (півтора місяці, рекорд), часу бракує, на жаль. Було б непогано доробити цю тему для блогу, в кінці кінців, прибрати кнопочки ВК і :hover для картинок, перемістити меню зліва трошки правіше, додати кнопочки вперед/назад та сторінки, зробити массовий бекап сайту, розібратися з доменом та імейлами, прив’язаними до нього та хостингу.

Взагалі, як для першої Вордпресс-теми, досить непогано – мені, в усякому разі, подобається, що буває нечасто. Передає настрій та атмосферу, які я хотів вкласти в цей мій куточок Інтернету, просто ідеально. In the middle of nothing you can say anything you want. Especially if you have a dark lonely corner of the Internet to feed your thoughts into.

Добра всім, over and out

Продуктивність

Кілька думок про продуктивність, соушл мідіа, інформацію, хаотичність всього навколо.

Задумався про це коли включив компьютер пару годин тому, шукаючи щось у Вікіпедії. Десь через годину читав про Аменхотепа І, хвилин двадцять тому запутані стежки Вікіпедії привели мене до Дзета-функції Рімана.

Судячи по сьогодні, секунди розсипаються десь у Твиттері, Вікіпедії, ВКонтакті, (відкриваю історію пошуку) якісь блоги про ІБ, РНР, Gmail, різних агрегаторах новин, сторінках специфікації UTF-8, Stackoverflow з питаннями про нього, про функції рендомності в РНР, CSS, z-index, сторінках ВК з поганою поезією (творчість ВК це гора хламу, але дуже добре що вона там є; і зустрічаються геніальні люди, чия творчість має мало шансів звідти вийти), http://getprismatic.com/http://hunch.com/ ….. сенс усього цього? В Інтернеті маса цікавої інформації, але в той самий час абсолютно непотрібної мені зараз.

Я відчуваю як моя свідомість якась обірвана, хаотична, сіра, перевантажена інформацією, часто другосортною, непотрібною, кітчем. Більша частина моїх проблем є наслідком того, це хаотичне, неструктуроване “Я” проектується на зовнішній світ. Все це якось важко передати словами, але думки цікаві, хочу якось їх записати, поки вони не розчинилися серед усього маразму навколо та всередині мене, як це часто буває.

Недавно я відчув себе прекрасно читаючи в ліжку “На Западном Фронте без Перемен” Ремарка, в неділю, на протязі кількох годин. Міг би сидіти за комп’ютером і читати цікаві але непотрібні речі про життя у Московських тюрмах, правила поведінки тамстенографію закритої лекції КГБ про наглядвиконання смертних вироків і так далі.

Ще приклад – написання цього посту набагато приємніше ніж написання п’яти твітів про те, що треба щось робити. Тут хоч є місце подумати та проаналізувати стан речей.

Треба щось робити з цим всім. Це був вступ. План такий:

  1. Інформаційна дієта
  2. Менше Інтернету. Кажуть це не так вже і погано.
  3. Більше читати, частіше робити речі які потребують довгої концентрації. Мій attention span став значно коротшим за останні роки
  4. Якість > кількість. Більше серйозної, якісної, цікавої, глибокої, неоднозначної літератури, фільмів. Менше кітчу з ВК/Тві
  5. Правильні пріоритети (за півроку підготуватися до ЗНО по фізиці, матем, та укр. мов це цілком реально, якщо цим зайнятися).
  6. Менше починати того, що потребує додаткової уваги/напруження. Як от створення цього сайту.
  7. Це: http://www.aaronsw.com/weblog/productivity

Якщо будуть ще думки писатиму сюди.

Links on topic:

  1. https://github.com/leftnode/get-shit-done
  2. http://resources.informationdiet.com/tools.html awesome!

Взагалі, я задоволений що є цей блог – писати свої думки в пустоту має на мене дивний, майже терапевтичний ефект. In the middle of the desert I can say anything I want.

Канікули

But now we spent the day
So completely uninspired
Asking, “Why should I be tired?”
They’re filling the potholes in on Silver Street
You’re waking the neighbours up at noon
Now your friends are out on break
And you’re out on your brown lawn
Breaking the dirt with a broom

(Ben Folds – Silver Street)

Канікули на диво спокійні.

Відчуваю, що в кінці, коли мене питатимуть як я їх провів, я скажу що вони пройшли пролетіли пропали зникли анігілювалися. Ніби їх не існувало взагалі. Як часу, просто не існувало у календарі, тотальна амнезія. Як це завжди буває. Ніякого росту мене над собою, ніякого самовдосконалення, просто купа ДЗ, зробленого в останню ніч, можливо якісь враження.

Хоча можна на це подивитися з іншого боку – перша половина 2013 року буде дуже важкою. Це не бездіяльність, це стратегічне накопичення енергії. Можливо я її не відчуваю, але вона є. Я зроблю рівно стільки скільки потрібно на канікулах, і використаю по максимуму свій шанс ніяк цей час не використати.

Канікули все рівно пройдуть, незалежно від кількості списаних листків з планами чи часу, проведеного думаючи як ефективніше їх провести. У цьому моя пролема (одна з) – занадто ускладнювати своє життя, старатися його структурувати там, де це абсолютно непотрібно.

Лінкольн сказав щось на зразок “Якщо мені треба було б за 4 години зрубати дерево, три з них я точив би сокиру”. Я точу сокиру весь час, створюючи собі ілюзію що я щось роблю.

Отже, залишився тиждень, плани:

  1. МАН
  2. Олімпіада з програмування
  3. ДЗ всі
  4. ІАРи/СІАРи, підготовка до ПАКР
  5. Все.

І не треба робити вигляд що у мене роботи вище криши.

Пост номер три

Ночь,  улица,  фонарь,  аптека,
Бессмысленный  и  тусклый  свет.
Живи  еще  хоть  четверть  века  –
Все  будет  так.  Исхода  нет.

Умрешь  –  начнешь  опять  сначала
И  повторится  все,  как  встарь:
Ночь,  ледяная  рябь  канала,
Аптека,  улица,  фонарь.

(Блок)

Святкування нового року офіційно завершилось ще пару годин тому, спати яж ніяк не хочеться.
01/01/13, 4:44:44.
За вікном та сама темна пуста вітряна ніч, ті самі звуки, ті самі дерева, нічого практично не змінилося у світі. Ми у 2013 році, що з того?

Люди створюють собі штучні межі, границі, системи відліку часу, дні тижня, календарі. Час іде так само, незалежно від того як ми його називаємо. The Universe doesn’t care. Згадаємо класичний тиждень, понеділок. День однозначно поганий. Чому? Бо знаю що з ранку понеділок, і я повинен бути незадоволеним, бо понеділок. Суспільство мені нав’язувало це кліше на протязі років.

Чому ми (я) настільки залежні від цих штучних рамок? Міг би нормально прожити день, не знаючи про те, що попереду п’ять днів навчання. І звідки взялася ця ідея взагалі, чому  п’ять днів навчання – негатив?

ВКонтакті мені періодично нагадує про це все. Один з мінусів глобалізації та нею зумовлених контактів між людьми – те, що ми ніби живемо у матриці думок, точок зору, бар’єрів, кліше, лімітів, проблем інших людей, які мають змогу їх (не спеціально?) нав’язувати іншим. Можна згадати відомий принцип психології впливу – “Якщо всі це роблять, це правильно”. Я можу спокійно розпізнавати його там, де він використовується навмисне проти мене. Але моя підсвідомість незастрахована від, наприклад, постів типу “Коли хтось робить мені щось добре, я починаю думати, навіщо це йому, які у нього плани проти мене? Або він просто ненормальний” (фраза з “Циніка”, не пам’ятаю точне формулювання), 100500 лайків. … це тотальний ідіотизм, погана настановка на майбутнє, і взагалі дуже дуже негативне ставлення до людей та низька самооцінка (психологія, принцип проекції – ми бачимо світ як відображення себе). Мені жаль ту людину, що це написала. Якщо це не обдумати, то цей запис запам’ятається, і на рівні підсвідомості буде впливати на моє подальше світосприйняття.

Повернемося до нового року. Станом на останні п’ять годин, на дворі 2013. Всесвіту це, як завжди, сіро. Але не людям і не мені. Новий рік, як і будь-які зміни, навіть штучно створені, це шанс щось змінити.

Я не проснувся б у якийсь понеділок, посеред дня, і РАПТОМ вирішив передивитися себе як людину, створити плани на майбутнє, критично подивитися на світ навколо. Навіщо люди створили свята, як поняття? Зміни, різноманіття. Ми б отупіли якби працювали безперервно, без відліку часу, без якихось ключових етапів.

9ZJm85DyVII

 

Якщо повністю звільнитися від цих структур, і жити як ніби все рівно і неперервно, не ділити час на тиждні, канікули, свята, один з плюсів буде те, що ми житимемо незалежно від проблем інших. З іншої сторони – якщо подумати чесно, я розумію що я не в змозі так жити. Те саме що з релігією – атеїзм означає тотальна віра в “того ідіота у дзеркалі”, розуміння що все залежить від нього, що світ хаотичний та неструктурований.
Тому я агностик-буддист – це слабший варіант, я можу спокійно згадувати такі поняття як карма та добро, коли мені вони потрібні, в той же час не “віддаючи” нічого ніякій вірі. Це як любити тварин, але не бути вегетаріанцем та одягати одежу зроблену з них же, бо це смачно та тепло. Я живу у самообмані та двоемыслии (не хочу думати над перекладом), ситуація мене поки що влаштовує – екзистенціальний кризис це не те, що мені потрібно саме зараз. Можу відкласти ці сумніви в сторону до кращих часів.  FXx_hvZz5d8

Включу.. кгм… дводумковість (..?) знову. Використаю цю штучно створену межу, перехід у новий рік, щоб стати кращою людиною, в той же час вірячи у те, що його не існує. Прекрасно. Люблю бути собою.

На цій позитивній ноті закінчую цю хаотичну купу думок, перечитаю завтра сьогодні вранці більш критичним оком (якщо взагалі перечитаю), здивуюся, як я міг таке написати, не погоджуся з частиною моїх же думок і проведу день думаючи про них.

Now playing: ДДТ – Рождество.

З Новим Роком! :)